З метою виховання в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до України і її Збройних Сил; формуючи ціннісне ставлення до до держави, сім'ї, суспільства здобувачі освіти 7-9 класів до Дня Збройних Сил України взяли учать у навчальній стрільбі з пневматичної рушниці.

Виховна година "Хай не згасає пам'ять про героїв" (Кузьменко В.В., Рибалка І.М., Паньків В.О.)

День Гідності та Свободи (21.11.2021)

Перегляд літератури "ВІД РЕВОЛЮЦІЇ СВОБОДИ ДО РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ" ((Тютюнник Ю.М.)

Історична година "Історії ж бо пишуть на столі, ми ж пишем кров'ю на землі" (Сазонова Н.І.)

  ГОДИНА-РЕКВІЄМ                                                                                              Музичний супровід ⇒  ►

«Небесна Сотня в вирій полетіла..»

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: Прапор України, надпис «Герої не вмирають», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічки, квіти.

                                Хід заходу

Ведучий 1:                  Герої такі не вмирають,

                                    Вони будуть вічно живі.

 Героїв завжди пам’ятають

                                    На небі й на рідній землі!

Ведучий 2: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 Ведучий 1: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

Ведучий 2: Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку – героями Небесної сотні, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

Звучить гімн

Україна:  «Небесна Сотня»…Юнаки,батьки

                   Їх імена мені ніколи не забути.

                   Вони ж за мене полягли,

                   Так як і ті, що захищали Крути.

                   Щемить у грудях, і душа болить

                   За долю мого рідного народу.

                   Але у серці іскра ще горить,

                   І не втрачаю віру у свободу.

Кліп «Герої не вмирають» (Вітер знає)

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

 Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Іх в мирі, Господи, прийми до себе

І шлях високий Боже, освяти.

За чисті душі, що злетіли в небо,

Небесній Сотні шана й молитви.

Ведучий 1: Кожен із Небесної сотні, як і ми з вами, мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

Десятки молодих хлопців, як колись герої Крут, не вагаючись свідомо вирішили йти до кінця, лиш би бути вільними, лиш би самим мати змогу розпоряджатися своїм майбутнім, лиш би захистити Україну…

Ведучий 2: Події, що відбулися з 19 по 22 січня 2014 року на Майдані, ще називають «Кривава водохреща», або «Вогнехреща». Це була найгарячіша фаза у протистоянні народу і влади.

Ведучий1: Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. Розгони Євромайдану відзначилися брутальним побиттям сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці «штурми та розгони» переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, а кожен штурм сприймався в Україні як «боротьба не на життя, а на смерть». 

Ведучий 2: 22 січня на вулиці Грушевського перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайла Жизневського, білоруса з Київщини. За тиждень від ран у лікарнях помирають Роман Сеник зі Львівщини та родом з Волині Олександр Бадера.  Вони стали першими в ряд Небесної сотні.

Ведучий 1: Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас. Сьогодні вони дивляться на нас з небес і думають - не дайте злу перемогти, адже Україна і нині в сльозах, на її захист у війні з російським агресором стають тисячі й тисячі патріотів своєї держави, борються за її єдність та цілісність. Тому ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не боротися, адже нам сам Бог велів захищати свою Батьківщину.

              Пісня «Білі лебеді з перебитими крильми»

                    Демонструється відеоролик

Небесний загін відлетів у небеса

Їх душі вже світять зорею.

У відблиску сяйва ранкова роса

Нас живить вогнем Прометея.

Колесо історії тільки вперед

Нові підминаєте милі. 

Новітня історія пише сюжет

Від ваших сердець легкокрилих.

Герої у вічності… Кожен їх крок

Торує шляхи без упину

Герої ведуть нас до нових зірок

Во славу і честь України!                            

 Ведучий 1: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

 Ведучий 2: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога,  прикриваючись від снайперських куль дерев’яними щитами та будівельними касками. Але не здригалася рука оскаженілого нелюда-беркутівця, який «чесно» відпрацьовував щедру винагороду злочинця-правителя. Холоднокровно і цинічно, вдивляючись крізь оптичний приціл снайперської гвинтівки в молоді ще майже дитячі обличчя, вони цілили прямо в очі, груди, виски. Розстрілювали патріотів на короткій дистанції.

Ведучий 1: Майдан щосекунди стікав кров’ю. Поранених не давали виносити, скажені пси цілили в саме серце тим, хто поспішав побратиму на допомогу. Вбивали всіх: молодих, старих, жінок, дівчат, медиків, представників преси. До кінця дня 20 лютого, пізніше названого у народі чорним четвергом, було вбито близько сотні героїв, названих пізніше Небесною сотнею.

 Ведучий 2: Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

Ведучий1: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Вони співали  “Ще не вмерла…” і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Ведучий2: А потім почалось АТО…  Ця війна забрала життя багатьох молодих українців. У багатьох домівках не дочекались з зони АТО чи то батька, чи то сина, чи то брата, чи то сусіда , чи просто знайомої людини.

Ведучий 1: Ці люди – справжні герої, вони загинули як герої і повертають їх як героїв. В кожній області, в кожному районі, у кожному місті чи селі зупиняються процесії, що везуть тіла загиблих у домовинах, і місцеві жителі зі свічками у руках в дощ і в холод, зі сльозами на очах, стоячи на колінах віддають останню шану героям.

Ведучий 2: Адже герої не вмирають! Вони завше житимуть у наших серцях. По країні з’являються перші вулиці, майдани, школи названі на честь загиблих воїнів.

Ведучий 1: Серед героїв АТО були і наші земляки, які віддали своє життя за нас з вами; за те, щоб ми могли навчатися, веселитися; за те, щоб ми просипалися в мирній країні.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ загиблих воїнів  Гадяцького району.

Ведучий 2: Кириєнко Юрій Володимирович народився 7 січня 1982 року в селі Рашівка Гадяцького району. Загинув 28 серпня 2014 року під м. Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.

Ведучий1: Прудій Микола Васильович народився 22 травня 1995 року в селі Великі Будища Гадяцького району. Загинув 16 серпя  2014 року під час виконання бойового завдання в селі Благодатне Амвросіївського району Донецької області від обстрілу з реактивної системи залпового вогню «Град».

Ведучий 2: Лифар Анатолій Петрович народився 19 травня 1981 року у селі Римарівка Гадяцького району. 29 серпня 2014 року загинув під час виходу  з оточення під містом Іловайськ Донецької області.

Ведучий1: Пономаренко Руслан Миколайович народився 6 грудня 1978 року в місті Гадяч. Загинув 28 січня 2015 року під містом Дебальцеве Донецької області.

Ведучий 2: Народився Ігор Віталійович Жадько 1 березня 1976 року у місті Гадяч. Загинув 15 червня 2015 року під містом Горлівка Донецької області при виконанні бойового завдання.

Ведучий 1: Народився Сергій Анатолійович Ільченко 3 вересня 1975 року в місті Гадяч. Загинув 13 вересня 2015 року Під час нападу диверсійно-розвідувальних груп у селищі Луганське Донецької області.

Ведучий 2: Народився Олег Миколайович Перепелятник 1 грудня 1979 року в селі Халимонове Чернігівської області. Загинув 16 березня в Авдіївці від кулі снайпера.

Ведучий1: Корнійко Олександр Сергійович народився 20 серпня 1994 року в селі Петрівка-Роменська Гадяцького району. Загинув 16 лютого в районі селища Зайцеве від кулі снайпера, що потрапила йому в шию.

Ведучий 2: Ілляшенко Віктор Володимирович народився 13 грудня 1984 року в селі Сергіївка Гадяцького району. Загинув 24 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла.

Ведучий 1: Крупський Володимир Володимирович народився 14 квітня 1970 року в місті Гадяч. 10 січня 2019 року в процесі перевезення техніки з одного підрозділу в інший машина військового потрапилау замерзле водоймище кар’єру. Під час евакуації з частково затопленого броньованого авто внаслідок переохолодження Володимир помер.

Тож знай, Герою мій, що ти не марно гинув:
ми піднялись – Народ, як ти того хотів,
за нашу неньку славну, матір-Україну
повстали всі – здолати злодіїв-щурів.

Мій побратиме вірний, спочивай в спокої.
Ім'я твоє ми збережем навік!
Країна визнала тебе своїм Героєм –  
Людина, Батько, Син і Чоловік.

Ведучий 1: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у  молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведучий 2: Героям Майдану, героям АТО, які померли за світле майбутнє України, мирним жителям , які полягли в неоголошеній війні на Сході України присвячується хвилина мовчання.

Хвилина мовчання (метроном)

Ведучий 1:  Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по залу. Свічку передають з рук в руки.)

            Сьогодні я молюсь за Україну,

За всіх померлих і за всіх живих,

Які будь-що боронять Україну,

Допоки стукіт серця не затих.

Сьогодні я молюсь за батька й брата,

За чиюсь матір, за її синів,

Всіх кривдників чекає вже розплата,

На жаль, ціною багатьох життів.

Довіку будуть плакати мами

За дітьми, вбитими війною.

І нитимуть в негоду рани

У тих, хто вийшли з пекла бою.

Мені так шкода кожного життя,

Яке війна на Сході обірвала.

У небо йде солдат без вороття,

А вдома мати так його чекала.

Ведучий 2: Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Згадаймо  всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України!

Ведучий 1: Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…

Звучить пісня «Мамо, не плач»

Ведучий 2: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

 Ведучий 1: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні

Ведучий 2: Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали

Ведучий 1:

І буде мир, і буде спокій,
Свободи дух підкорить Небеса.
Розпустить коси пава ясноока,
То Україна - то твоя земля!!!
Навіки стихне бій гармат і градів,
І стихне біль поранених сердець.
Лише відлунням київських парадів,
Одягне пава свій вінець...
І буде мир, і буде спокій!!!
У кожнім домі і родині.
Лунатиме хвала у небеса високі:
Навіки мир і слава Україні!!!

Флешмоб «МИ - ДІТИ УКРАЇНИ »

ВИХОДЯТЬ дівчина в образі УКРАЇНИ і козак.

Дівчина – Україна :

Ми є. Були. Ми будем вічно жити 
І прославляти український рід,
З якого всі ми, звідки є ми діти –
Вкраїни - неньки найдорожчий цвіт.

Козак :

Ми є. Були . Ми завжди будем.
Не малороси ми, а нація, народ
Наш гордий дух і волю не прогнути
Ніяким „ градам ” й армії заброд.

Дівчина – Україна :

Ми є. Були. І будем вічно жити,
І з нами Україна – рідний край – 
Розквітне в мирі й злагоді велично,
Немов весняний сонячний розмай.

Ведучий 2: Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

Дякуємо за увагу!

ФОЛЬКЛОРНЕ СВЯТО «ЯРМАРОК УКРАЇНСЬКИХ ЗВИЧАЇВ» (сценарій)

Виховна година “Майбутній Захисник України”

Кейс національно-патріотичного виховання(збірка сценаріїв)

Національно-паріотичне виховання у Вельбівській ЗОШ І-ІІ ст. семінар жовтень 2016 р. (презентація)

Патріотичне виховання на ГПД.  семінар 23 листопада 2017 р. (презентація)

"Тиждень моєї УКРАЇНИ"

Щотижева лінійка цікавих фактів та подій у країні і нашому районі зокрема. Цей день прийнято називати в нашій школі "Днем української символіки". 

До Дня закоханих  учні 7 класу розбили на уроці трудового навчання сувенір з модульного орігамі  у вигляді серця та привітали  свого класного керівника

Запроваджено, щовівторка, в школі день національної символіки

Проведено флешмоб "Україна - єдина країна" 

Відбулася зустріч з волонтерами громадської організації "Народна рада". Кошти в сумі 1300 гривень, виручені під час ярмарки, передані волонтерам.

Проведено благолійну ярмарку на підтримку української армії

Учні школи брали участь у акціях "Напиши листа солдату" та "Напиши лист пораненому солдату"